Чому Чорнобиль має відвідати кожен?
Сьогодні Чорнобильський туризм переживає свій розквіт. Все більше людей бажають доторкнутися до спадщини найбільшої техногенної катастрофи, ядерної Помпеї ХХ сторіччя. В кожного свій мотив приїзду до Чорнобиля: одним йдеться про круті фотки для соціальних мереж, іншим про мертве місто вкрите лісом, про відносини людини із природою, про те, що таки тут сталося 1986-го року і чи можливо було його уникнути, які висновки врятують нас від плюндрування і втрати земель нашої безцінної України? Найчастіше це певний мотиваційний мікс, проте трапляються і глибокі особисті причини візиту.
Нам відомі певні упередження щодо легальності та безпечності візитів до ЧЗВ. Гамма Тревел надає послуги з відвідування Зони виключно в абсолютній відповідності до вимог законодавства України. Ми підготуємо за вас всі дозвільні документи, варто Вам тільки забажати відвідати Чорнобиль.
Певно найпоширеніше питання: чи вбиває тебе або чи шкодить здоров’ю короткострокове відвідування Чорнобилю? Ми обов’язково повернемося до питання радіобезпеки, але спершу давайте розберімося що ж таки вабить людей зі всього світу до Чорнобиля, чому кожен має тут побувати?
На що подивитися?
Чорнобиль треба бачити на власні очі. Переважна більшість відвідувачів Зони визнає, що приїхали саме побачити ці легендарні місця. Так, практично все в ЧЗВ вражає, але тут ми наведемо кілька прикладів, яких ви просто не маєте права упустити потрапивши в ЧЗВ.
1. Природа повертається.
Хочете побачити яким би був наш світ, коли всі люди зникнуть? Кращого місця просто не існує - саме це і сталося в Зоні Відчуження в СРСР 1986 року. Тридцять п’ять років тому близько 140 тисяч людей було виселено з цих земель аби вони ніколи більше не повернулися. Природа, усунута колись людиною на околиці, впевнено вертається повноправною господаркою вулиць у селах і містах Зони.
Сьогодні Зона здебільшого виглядає, як густий ліс. Навіть місто-привид, колишній п’ятидесятитисячник Прип’ять - по суті вже більше ліс ніж місто. Згадуються слова героя художнього фільму “Парк Юрського періоду” - “Життя завжди викрутиться.”
Навіть на дахах шістнадцятиповерхівок примостилися вже невеличкі берези, а їх коридори встелені моховими килимами. Колись центр усіх свят, центральна площа стала прихистком кілька десяткам дерев у чагарнику, з домішками шипшини - здичавілою трояндою, що люди покинули 1986 року, під ногами, потрощивши асфальт усюдибіч повзуть щупальця-коріння. Молода обрость зеленіє вздовж стін, а з вікон та дверей визирають крони дорослих, що гіллям вже зайняли весь простір всередині. Дерева повертають свій простір.
Хоч воно і на краще, але факт - більше на нашій планеті подібних місць немає, хіба Фукушіма, що додалася до сумного переліку ядерних міст-привидів зовсім нещодавно.
2. Найбільша мобільна інженерна конструкція на землі.
Якщо ви раптом не знали, то запам’ятайте тепер: Чорнобильський Новий безпечний конфайнмент - арка, що покриває руїни четвертого реактора, - офіційно є найбільшою рухомою рукотворною конструкцією на планеті Земля. Зведена СП Новарка на кошти країн всього світу, Арка стала втіленням спільної звитяги людства безпрецедентних масштабів, яких можна досягти лише широко співпрацюючи на міжнародному рівні.
Конфайнмент має захищати нас від радіації протягом 100 років. Його щойно здали в експлуатацію і передали державі Україна у 2019 році. Тож якщо ви запитаєте: чи безпечно сьогодні відвідати Чорнобиль? - ми відповімо: власне, це ніколи не було безпечніше ніж сьогодні. До листопада 2016 року відвідувачі могли спостерігати первісну совєцьку споруду Укриття, також відому як “Саркофаг”. Вона була недовговічна, лише 30 років, і зовсім ненадійна, що зрештою не дивує з огляду на її скромний кошторис і дешеві матеріали, використані для поспішного зведення, а саме - бетон і сталь. Отже, коли вам випадає відвідати Чорнобиль сьогодні, на ваше щастя там давно вже нема небезпечно радіоактивних уламків, все зібрано і зберігається безпечно під сталевим куполом.
Наведемо кілька цифр аби ви усвідомили всю велич цієї споруди. Заввишки 108 метрів (354,3 фути) вона може повністю покрити Родину Мати, любимицю киян “Залізну Бабу”, залишаючи вільними шість метрів вільного простору від кінчика її меча до стелі, на випадок, якщо пані забажають мечем помахати. Завширшки 260 метрів конструкція покриває понад два футбольних поля. Загальна вага об’єкту включно із вмонтованим приладдям понад 37 тисяч тонн, що заради жарту можна порівняти з вагою 8’500 середніх слонів. І вся ця монументальна краса була зведена за 327 метрів від реактора, а потім 200 гідравлічними пресами за 72 години насунута на своє постійне місце і герметизована.
Направду вражаюча споруда і безсумнівно підлягає обов’язковому відвідуванню. Тут ви стоятимете фактично у 200 метрах від епіцентру радіоактивної Помпеї ХХ.
3. Руїни поваленої імперії.
Радянський Союз намагався бути у всьому “попереду всієї планети” (або принаймні удавати такого). Чорнобильська атомна електростанція імені Володимира Ілліча Леніна була дійсним взірцем передових технологій імперії і аби прихистити свій висококваліфікований персонал вона вартувала тільки найкращого, найсучаснішого у всіх сенсах міста. Ним стало місто Прип’ять. П’ятидесятитисячник.
Наші гості з Британії навряд чи могли б чимось відзначити шістнадцятиповерхівки міста атомників, а проте в тогочасних реаліях “страни совєтов” ці споруди справляли на тогочасне українське суспільство не менше враження ніж нині справляє Дубаї. Ретельно спланована Прип’ять складалася із сімейно-орієнтованих мікрорайонів - їх інфраструктура була збудована довкола життя сім’ї та включала продуктові магазини типу “Гастроном”, садочок, школу, були у місті дитяча та доросла клініки, басейни і навіть Палац Культури. Був тут та один із перших в імперії правдивих супермаркетів. Ось яке життя мали від імперії атомники. Воно й не дивно, адже саме атомна енергетика була найдорожчою, найпотужнішою та найперспективнішою галуззю совєцької економіки. Все загуло. Тепер місто атомників тихо і сумно височіє серед лісу, припорошене радіоактивним пилом і огорнуте мхами.
Портрети “вождя пролетаріату” Леніна, комуністична московська пропаганда, кумачеві гасла, вкриті пліснявою й прибиті пилом, стали візитівкою Зони Відчуження. Хоч серце і стискається від споглядання покинутих обість, але саме тут ми можемо побачити самих себе, українці, тодішніми - як ми жили в СРСР, чи було це життя заможним, чи було воно рівним, чи було воно гідним - яким воно було? Чорнобильщина - останнє живе свідчення совєцької доби в Україні. Чим була та доба? Відповідь ви знайдете для себе тільки тут - де колись були зійшлися велич атомної галузі імперії з її найкращими технологіями та поліський лісовик з конем і дерев’яною хатою. Тож не баріться - час грає проти пам’яті, а значить проти нас.
Сьогодні ви можете доторкнутися до руїн того одного з найамбітніших ідеологічних проєктів в історії людства, комусь такого надихаючого, а комусь такого жахливого. Відчиніть ці двері, віднайдіть власне розуміння того, чим насправді була повалена імперія.
Нове знання
Тут ми дістаємося другої та основної частини нашої оповіді - які цінні уроки можна винести з візиту до Чорнобиля?
1. Правдива ціна брехні.
Всі знають - брехати зле, - так ми вчимо своїх дітей. Проте у сучасному світі ми часто опиняємося у ситуаціях, коли брехня рятує. Хоч якою серйозною не видається ця моральна дилема, що її можна обговорювати годинами, одне ми усвідомлюємо напевне - брехня здатна мати далекосяжні та тяжкі наслідки. Чорнобиль - водночас непересічна й жахлива ілюстрація цього твердження.
Радянський Союз приховував багато таємниць не тільки від Заходу, але і в першу чергу від власних громадян - “товарищів”. Навіть найвищому керівництву іноді пояснювали та доповідали лише частину об’єктивної правди, а подекуди взагалі безпосередньо дезінформували. Великою мірою це і є пояснення причин Чорнобильської катастрофи - ґанджі комунікацій багатьох осіб впливавших на життя реактора своїми рішеннями, сліпе слідування інструкціям замість критичного мислення, нездатність усвідомити причинно-наслідкові зв’язки, необачна гонитва за показниками, - все це зрештою і призвело до катастрофи.
Саме брехня і нездатність відповідати за злочини зробили наслідки чорнобильської катастрофи відчутними донині, особливо для тих людей, чиї справедливі громадянські очікування безпеки та поінформованості від СРСР так трагічно не справдилися 1986 року. І це ще один урок, який ми, як нація, повинні засвоїти у Чорнобилі.
2. Зворотний бік технології.
Згідно з опитуваннями БіБіСі, людство вважає атомну енергію третім найгіршим винаходом після мобільних телефонів і зброї. На цьому тлі дещо іронічно виглядає той неоковирний факт, що людина спершу винайшла атомну бомбу, а вже потім атомну енергетику. Однак, факт залишається фактом - людство не вважає атомну енергетику своїм надійним партнером.
Ми не намагаємося сказати, що атомні станції є злом за визначенням і мають всі до останньої бути негайно закритими. Ми лише нагадуємо, що маємо неоковирне нагадування про той факт, що за умови недостатніх досліджень, неадекватної оцінки ризиків і непевного менеджменту найкращі технології людства здатні суттєво зашкодити нашій планеті.
Важко збагнути, але факт - не існувало послідовного плану дій на випадок вибуху реактора ЧАЕС. Передбачалося, що вона стане найбільшою у світі атомною станцією і в той таки час безпековим аспектам суттєво бракувало уваги з боку держави - починаючи зі здатності організувати надання спеціальної першої медичної допомоги та закінчуючи розселенням десятків тисяч людей не поінформованих про радіаційну безпеку у безпосередній близькості до ядерного реактора.
Чорнобиль виявився абсолютно неготовим до подій квітня 1986 і в цьому нам важливий урок - ми не можемо навмання довіряти технології хоч якою надійною вона не видавалася б на позір і байдуже якого масштабу проблеми людства вона покликана вирішувати. Поза самим обережним ставленням, багатошаровим контролем і багаторівневими випробуваннями - такі технології не тільки марні, але й небезпечні.
3. Цінуй що маєш, все тлін.
Звучить моторошно, втім на це є підстави. Історія міста Прип’ять це також історія про тлінність матеріального.
На відміну від вулканічних вивержень чи землетрусів наші радіоактивні Помпеї, Прип’ять, такі унікальні - так багато зберегли. Власне сама аварія не спричинила видимої шкоди місту. Сили природи заходилися молоти місто в пісок, щойно мешканці залишили свої оселі назавжди. Тож маєте нагоду споглядати зупинку життя в окремо взятому куточку планети Земля.
Уявіть себе прип’ятчанином. Уявіть, що ви вимушені полишити все свою затишну квартиру на три дні, маючи із собою лише документи та набір необхідного на три доби. А тепер уявіть як тетерієте від звістки the pain felt by the people from losing their homes and belongings.
-----
Чи можу я відвідати Чорнобиль?
Авжеж! Насправді сотні тисяч людей вже зробили це. Ви можете замовити одноденний чи кількаденний візит, потрапити на екскурсію до ЧАЕС, політати на гелікоптері над Зоною, пройтись водними маршрутами Прип’яті та велосипедними треками 30 кілометрової зони. Гамма Тревел зробить усе можливе, щоб максимально відкрити для вас унікальний світ Чорнобильської зони.
Наскільки небезпечно відвідати Чорнобиль?
Чорнобиль цілком безпечний для перебування. Люди присутні тут постійно: хтось працює на державних підприємствах, хтось надає послуги супроводу, є навіть самосели (редакція не поділяє цього екстриму і не радить вам переїздити до Зони). Переважна територія Зони має фон нижчий ніж у більшості великих європейських міст. Насправді доза на перельоті Київ-Істамбул більша за середню дозу отриману відвідувачем за цілий день проведений у Зоні. Звісно є тут і території забруднені значно більше, є навіть так звані “гарячі точки”, тож впродовж візиту будьте пильні, дослухайтеся рекомендацій супроводжуючого, не відхиляйтеся від офіційних маршрутів, зважайте на знаки та ваша подорож гарантовано буде цілком безпечна.
----
Якщо ви ще й досі розмірковуєте їхати до ЧЗВ чи ні, ось вам останній аргумент на користь безвідкладного замовлення туру. Прип’ять буквально на очах розвалюється. Недалекий той день, коли місто закриють для відвідин назавжди. Наступного року чи наступної відпустки сама можливість візиту може не існувати. Пам’ятайте це. Встигніть побачити наше Полісся, і наші, українські радіоактивні Помпеї XX століття, місце найбільшої ядерної катастрофи доби індустріалізації.
